[ImitatoR]

Володимир ГОМЕНЮК: "Я - гравець Дніпра, і у європейські команди не наймаюся…"

Після завершення чемпіонату у рідні краї на кількаденний відпочинок до родини прибув нападник “Дніпра” Володимир Гоменюк. Якось він завітав у Млинів на стадіон “Колос”, де і відбулася наша розмова.

— Володю, чим можна пояснити, я б назвав, несподівану поразку в останньому турі луганській “Зорі”. Власне, “Зоря” закрила перед “Дніпром” двері у євросезон 2009-2010 років…

— Звісно, програвати завжди боляче, тим паче у такому важливому матчі. Якщо дивилися трансляцію матчу, то пересвідчилися, що голи у наші ворота були забиті через помилки захисту. У цій грі не брали участь три основні захисники, а ті, хто їх замінив, давно не грали у таких відповідальних поєдинках. Відтак вони і “привезли” голи у свої ворота.

— Чи дісталося “на горіхи” після матчу із “Зорею” від Володимира Безсонова?

— Як кажуть, “розборів польотів” ніхто не робив, але пожурити – пожурив. Соромно було так, що один одному в очі не могли дивитися.

— Володю, тренер “Дніпра” Володимир Безсонов – уже четвертий фахівець за час твоєї кар’єри у футбольній еліті України. Як би ти коротко охарактеризував цього досвідченого фахівця?

— Володимир Безсонов – сучасний тренер, вимогливий, принциповий, але у ставленні до гравців із його душевних оберегів пульсують людська доброта і щирість.

— Володю, кажуть, що торік у міжсезоння за тобою “полював” “Металіст” та деякі інші клуби Прем’єр-ліги. Чому ж вибрав “Дніпро”?

— Я не збирався поповнювати якусь команду, щоб залишатися у ній статистом чи “гріти” лаву запасних. Щодо “Металіста”, то подейкують, що в ціні не зійшлися. А “Дніпро” — молода, амбітна команда, що ставить євроцілі. Сподіваюся, що я допоможу йому ці завдання втілити в життя.

— У “Дніпрі” ти забив чотири голи після тривалої безголевої паузи. Твої партнери навіть жартома і “порчу” знімали, коли ти вперше вразив ціль. Хоча це і справді жарт, але ж подіяло. Однак чотири голи для бомбардира не так і багато…

— Дійсно, не багато, але ж погодьтеся, що ці голи були архіважливими і вирішальними у тій футбольній драмі, якою все-таки для нас завершився минулий сезон. Хоча гольових моментів вистачало, але не вдалося усі реалізувати. Буду надалі вдосконалювати свої фізичні, технічні, психологічні кондиції, а результат, сподіваюся, не забариться.

— Із ким у тебе склалися дружні стосунки у новій команді?

— Добрі з усіма гравцями, адже саме вони у значній мірі визначають дух колективу. Втім, виокремив би теплі приятельські стосунки із Максимом Калініченком, Андрієм Русолом, Русланом Ротаньом. Це футболісти-професіонали високого класу, духовно багаті, прості, сердечні люди. Не дивно, що їх разом із Сергієм Назаренком постійно викликають під прапори Національної збірної команди України.

— Володю, тебе також викликали на тренувальний збір команди України. Чи є шанси зіграти бодай унічию із хорватами?

— Шанси завжди є, до того ж футбол – гра непередбачувана. Хорватія – дуже сильна команда…

— Ще одне запитання, так би мовити, опосередковане до футболу. Ти – студент економічного факультету Сімферопольського філіалу Запорізького національного університету. Чому обрав цей фах?

— Відверто кажучи, певною мірою збіг обставин привів на економічний факультет, бо на факультет фізичного виховання, куди збирався вступати, документи уже не приймали. Аби не втрачати рік, я “записався” в економісти. Освіта ще нікому не зашкодила. Ну, а щодо факультету фізвиховання, то скажу відоме: вчитися ніколи не пізно…

А це запитання Володимиру Гоменюку адресував млинівчанин, котрий спостерігав за тренуванням “МлинКова” на стадіоні “Колос”. До речі, Володя привіз “млинковцям” комплект добротних футбольних м’ячів, які гравці відразу використали за призначенням. Отож запитання.

— Володю, а в якій європейській команді ти комфортно почувався б?

— Я — гравець “Дніпра”, і у європейські команди не наймаюся. Надіюся на євростарти “Дніпра”. А під час фінального матчу Ліги чемпіонів більша порція симпатій адресувалася “Манчестеру юнайтед”. Хоча в цілому просто насолоджувався футболом…

Віталій ТАРАСЮК,
Млинів.